Віє вітер в синє море,
Ганяє хвилі голубі.
Там безкраї простори,
Там не видно землі.
Неспокійне синє море,
Все бентежне недарма,
Бо на синіх просторах
Був кораблик – і нема.
Він просто плив собі по морю
І зник безслідно вдалечі,
Чомусь тоді не спалось горю,
Чомусь не спав вітер вночі.
І небо плакало, не спало,
І зірок видно не було.
Умить кораблика не стало,
Його там ніби й не було.
Сховався кораблик в синє море,
У хвилях синіх загубивсь,
Чомусь його спіткало горе,
В морському дні навік лишивсь…