Вірші - це те що стерпить тільки аркуш
Душа
Не пішла вона в пекло
І покинула рай,
Не пішла до Бога,
Тож тікає нехай.
Покинула матір,
Забула сім’ю.
Покинула батька
Й дитину свою.
В житті заблукала,
Забула про все,
Бо москаля покохала,
Покинула усе.
За ним пішла край світу,
Недолю знайшла,
Блукала по світу,
Бо дурненька була.
А москалик погрався
Дівчиною й втік,
По ній потоптався,
Її серце попік.
Нащо така доля?
Нащо ті слова?
Була б розумніша –
Не боліла б голова.
Так його кохала,
А він просто втік,
Про нього все дбала,
А він серце попік.
За нього молилась,
Довіряла йому,
Пішла – та й втопилась
Назло хлопцю тому.
А душа полетіла
В небо голубе,
Вона б не боліла,
Коли б жаліла себе.
Не пішла вона в пекло,
Не пішла вона в рай,
Не пішла до Бога –
Тож тікає нехай.
#377 в Різне
#19 в Поезія
#689 в Сучасна проза
Відредаговано: 19.09.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
