Вірші - це те що стерпить тільки аркуш

Солдат

 

Стоїть солдат і плаче.

Не покидають спогади його,

До болі знайому могилу бачить,

І згадує брата свого.

 

Як той завжди посміхався,

Як своє життя любив

І ніколи не здавався,

І сім’єю дорожив.

 

Воював за Батьківщину,

Та помер одної ночі,

Назавжди покинув родину,

Назавжди заплющив очі.

 

А солдат стоїть і плаче,

Тримає орден у руках.

Він вже ніколи брата не побачить,

І сльози котяться по його щоках.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше