Вірші - це те що стерпить тільки аркуш

Солдат

Стоїть солдат і плаче.

Не покидають спогади його,

До болі знайому могилу бачить,

І згадує брата свого.

Як той завжди посміхався,

Як своє життя любив

І ніколи не здавався,

І сім’єю дорожив.

Воював за Батьківщину,

Та помер одної ночі,

Назавжди покинув родину,

Назавжди заплющив очі.

А солдат стоїть і плаче,

Тримає орден у руках.

Він вже ніколи брата не побачить,

І сльози котяться по його щоках.

Подобається

#933 в Різне
#165 в Поезія
#1214 в Сучасна проза

Відредаговано: 20.09.2024