Вірші - це те що стерпить тільки аркуш
Про кохання
Жив собі у селі хлопчина,
Бідний самотній сиротина.
Його матір народила
І у селі лишила,
Хай сам виживає,
А матір все гуляє.
А роки все йшли, минали,
Люди нове життя зустрічали.
Виріс хлопчина, красенем став,
Хоч у чагарниках постійно зростав.
Яким життя у хлопчини було,
Але кохання і його знайшло.
Закохався він в принцесу, у музу,
Чорноброву, струнку, світло-русу.
Кожен вечір разом зустрічали,
Ніжно одне одного цілували.
Не знав він, що дівчина не з простого народу,
Виявилось, що вона панського роду.
Її тато про це як дізнався,
Так розлютувався!
Благав її покинути його,
Бідного сиротину того,
А вона не хотіла
І до нього все ходила.
Одного разу на берег прийшла
І коханого мертвим знайшла,
Там і плакала, й кричала,
І хлопчину неживого цілувала.
Недовго дівчина сумна ходила,
Дуже вона його любила,
Одного разу в кімнаті закрилась,
Останній раз господові молилась.
Отруту випила і впала,
Як же вона його кохала…
#933 в Різне
#165 в Поезія
#1214 в Сучасна проза
Відредаговано: 20.09.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
