У вікні покинутого будинку
Видно матір і маленьку дитинку.
Вона шматочок хліба дістає
І голодній дитинці дає.
Тихо про щось розповідає
І молитви на ніч читає,
Свічку ввечері запалить
І на вікно обережно ставить.
Я бачу, як у вікні свічка горить,
І за ту матір в мене серце болить.
Я дивлюсь на той вогник – і плачу,
Бо у горі ту родину бачу.
А вогник у вікні палає,
Він голодну дитинку утішає.
А той вогник в’ється і плаче,
Коли муки оті усі баче.
А той вогник гарно палає,
А матір дитині пісню співає.