Вірші - це те що стерпить тільки аркуш

Спочатку було страшно...

Спочатку було страшно, як ніколи,
А потім було боляче, лиш мить,
І плакали у храмі всі ікони,
Але вже зовсім, зовсім не болить.

До обрію тягнулася стежина,
Та смолою у жерло війни.
Горіла сльозами із крові калина,
Берези й широкі лани.

Вся ця земля не росою вмивалась,
А кров’ю невинних людей.
І сонцем гарячим вже не зігрівалась,
А вогнем від жорстоких ідей.

Спочатку страшно було, як ніколи…
Від «сучих» фугасних гранат,
Від ракет, що знищували все довкола,
І доповнив цей ряд автомат.

А потім було боляче, лиш мить,
А вже далі – нічого не знаю.
Вже не страшно і вже не болить…
Біля Бога вже там спочиваю…

Подобається

#377 в Різне
#19 в Поезія
#689 в Сучасна проза

Відредаговано: 19.09.2024