Вірші - це те що стерпить тільки аркуш

Снився сон...

Снився сон, як сестра підросла,
Розпустила свої довгі коси.
Незабаром вже скоро весна,
Хоче схожою буть на дорослих.

Снилась Мати.
Постаріла, і чоло сивина прикрива,
Певно, краще й не знати,
Де ділась коса золота.

Сон недовгий та ясний
В пам’яті, певно, надовго засів,
Туманом густим, рясним,
Я йому, як ніколи, радів.

Хай же сон цей в реальність.
Най летить, немов птах,
Я прошу тебе, Боже, лиш малість –
Все, Всевишній, у твоїх руках.

Там наяву вже сестра підросла,
Там вже стала бабусею Мати.
А незабаром вже скоро весна…
Як же хочеться до рідної хати!

Подобається

#933 в Різне
#165 в Поезія
#1214 в Сучасна проза

Відредаговано: 20.09.2024