Вірші - це те що стерпить тільки аркуш

Мальви (Вкрилась густо туманом земля)

Вкрилась густо туманом земля,
Білі хмари з небес полягли,
Там душа неспокійна моя –
Дикі мальви з сердець поросли.

Заблукала самотня душа,
Загубилась в тумані густім.
За безцінь, згинула без гроша,
Сиротинська, в житті непростім.

Там виднілися через туман
Квіточки, геть червоні, рясні,
Ними грав вітерець-отаман,
Водив танці і співав пісні.

А нещодавно були там руїни,
І нещадно палала земля,
Ревли гранати, взривалися міни,
Вистріли неслись звідтіля.

Просочилася кров’ю трава.
Із кожного серця по квітці зросло.
Там в бою вся могуча братва
В мальвах памят’ю вмить проросла.

Заблукала самотня душа,
Загубилась в тумані густім,
Тепер стала навіки чужа,
В світі цім, багатім, пустім.

Мальви кров’ю налився бутон,
Із гарячого серця зросла,
В землянці вічний спокій та сон,
Вінчик вкриє блідий край чола.

І лишаться у пам’яті ті,
Хто стояв до кінця, до кінця.
Для людей вже навіки святі,
Назавжди в пам’яті і в серцях!

Подобається

#377 в Різне
#19 в Поезія
#689 в Сучасна проза

Відредаговано: 19.09.2024