Я так втомився вже чекати
Надії сповнення в серцях.
Як би ж скоріше то дізнатися,
Про прихід щастя на устах!
У радощах зростають мрії.
Купаються слова у світлі дня.
А ми все проживаєм миті тії,
Які вирують. Так живу і я.
Ми так втомилися чекати.
Ото б почути та й застати
Славетні вільнії часи!
Про ті, що мріяли так ми!
Цілющих слів - велика сила!
Немов їх мати окрилила
І відпускає в путь.
Вітри в дороги їх несуть.
Надії ж завжди зацвітають,
Рясними буйними садами,
І родять стиглими плодами!
Твої труди женці вже ждуть!
© Богдан Яремцьо
Відредаговано: 01.04.2025