Текло страждання довгою рікою,
Воно сягнуло вже за береги.
Моя Країна, все не зна спокою,
Через набіги й люті дичини.
Війна і смерть кружля повсюди.
Здається, що не має краю і кінця.
Прийшли та й топчуть нас нелюди.
Нема живого й острівця.
Розправе крила перемога!
Стрепенеться з ран вона!
Засяє сонце правди! Та негода
Повіки згине мов туман.
І не тому, що нас приспали,
Й ми розбудилися зі сна.
А через те, що наше діло - праве!
Розквітне на весні Вона!
© Богдан Яремцьо
Відредаговано: 01.04.2025