Вірші без правил
Плоди
Якби ж того й не бачить,
Не споглядать й не знать,
Того позору гордости
І егоїзму квоти,
Що міцно в корінь поросло.
Бо пропаде то все одно!
Не пізнали мудрості, бо й не читали,
Не те щоб чули та й не мали!
Не вчились - тому й не знали
Тіє повноти й відваги,
Щоб зупинить усе те зло,
Яке у серце забрело.
Тихесенько сплело кубло
Та все чека, слушної днини,
Щоб вдарить сильно в спину,
Коли найменш очікуєш того .
У роздумах пірнув я
У важку ту справу.
Немов будуючи державу,
Багато таврував і я.
Та що ж за справа це така,
Що сум у дії принесла?
Там брат не любить брата.
Там ненависть сидить в палатах
Царює, править все кощава
Та у погибель всіх веде.
Схаменіться! Та й спиніться!
Згине все, що злом росте!
Позостанеться лиш те,
Що мудрість в волі поведе
Дорогами твердими,
Туди, де світить сонце!
Там знову зелень оживе!
І рясніти, і цвісти,
Й серцю буде де радіти!
Так, не потопать ж у злі!
Якби пізнали ви думки мої,
То в жаху б зразу зупинились.
На те що зроблено - б подивились,
Та й в Бога прощення просили б ви,
За вчинену ту злість.
О, якби я хотів побачить те,
Що в думах у мене вже цвіте!
А прийде час - підуть плоди,
А вже за тим - підем і ми.
©Яремцьо Богдан
Відредаговано: 01.04.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
