Вірші без правил

Вітрила

Кому зостались ми потрібні?
Потріпані вітрила в кораблі.
І тільки спогади та мрії
Здіймають хвилі ті рясні.

Забракло грошів, бракло й часу
На все що снилось уві сні.
А ти подовжуєш ту трасу,
Ось так проходять дні твої.

Злітають птахи вільно в небо.
Роки вітрами здуло в круть.
То ти скажи: воно то треба,
Згоріть, зігрівши іншим путь?

Кому й для чого ми шукали,
Оті незвідані краї,
В яких ми рясно потопали,
Співаючи пісні нові?

Життя на несло ран не мало...
Не гояться вони усі.
Та все ж, вставати треба рано,
Щоб ввечері спочить у сні.

Кому зосталися потрібні
Пошарпані життям шляхи?
Назад не вернеш. Всі ми вільні.
Ти чуєш? Звуть. Пішли!

У путь! Вітри надії дмуть!

Подобається

#3876 в Різне
#869 в Поезія

Відредаговано: 01.04.2025