Вірші

Про морок

Про морок
Про сад
Темрява від трупа бога
Розповзається нечисть
Знищуючи на шляху живе
Перетравлюючи черевом ніжне
Кошмари їдять чутливих
Ніч поглинула Сонце
Небо вибухнуло
Поглинувши безмірне
Тканина реальності
Розповзається
У липкому саду труп бога
На частини божевільні
Жеруть гинуть від нездатності
Бо безмірне
Знищує все жадібне

Лев Крицький

Подобається

#649 в Різне
#70 в Поезія
#222 в Містика/Жахи

У тексті є: темна магія, прокляття, кохання

Відредаговано: 22.04.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись