Вірші

Небо тріснуло, наче скло

Небо тріснуло,
наче скло.
Сонце розтеклося
по небу, як пластик,
просочуючись краплями
крізь тріщини
і обпалює землю.
Ріка-змія вигинається,
шукає порятунку,
та жар
з потрісканого неба
не дає жодного шансу.
Русалки шиплять,
гострі зуби
вишкірюють від жаху.
Ріка була домом,
а зараз киплячим пеклом.
Небо тріснуло,
як скло.
Сонце розтеклося,
як гарячий пластик,
і краплями
крізь тріщини
просочується,
заливаючи землю.
Все живе шукає порятунку,
їхні крики розносяться
луною.
Старий світ руйнується.
Жалість зайва.

Лев Крицький

Подобається

#649 в Різне
#70 в Поезія
#222 в Містика/Жахи

У тексті є: темна магія, прокляття, кохання

Відредаговано: 22.04.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись