Вірші

Провина хвилями

Провина хвилями
Місяць у повні.
Море вскипає,
б’ється об скелі —
оголене, гостре.
Відчуття приреченості,
покинутості.
Сходи в небеса —
безмежні.
Холодне сонце,
давно померкле,
застигле.
Моя участь — продовження,
шлях — повторення.
Опадуть листя,
висохлі дерева.
Момент завершення,
пробудження.
Годинник покаже час —
він уже буде після.
Дім спорожнів,
його доля — забуття.

Лев Крицький

Подобається

#649 в Різне
#70 в Поезія
#222 в Містика/Жахи

У тексті є: темна магія, прокляття, кохання

Відредаговано: 22.04.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись