Вірші

Запах лісу

Запах лісу.
Давній бог
дрімає в ув’язненні.
Він снить про життя.
Навколо дерева
ходять колами,
шукають спокою
в тіні біля озера.
Пахне мохом і прохолодою.
Над водою
спокійним кроком
ідуть померлі —
не зі своєї волі,
а за долею.
День і ніч — єдине.
Їхню різницю
видно тільки зрячим.
Руки тримають тебе
за шию —
задуха,
непряма любов володіння.
Бути причетним —
вимисел.
Ролі давно розібрані.
Зоряне небо
обвалилося.
Зірки падали.
Небо почорніло.
Темрява перемогла.
Тепер лише надія
на пробудження бога
зі сну того життя,
де немає світла.
Холодне озеро.
Стривожені мешканці лісу.
Від тепла не лишилося й сліду.
Пронизані наскрізь холодом,
вони міряють кроками
свій шлях до спасіння.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше