Вірші

З тієї вічності, що манить вогниками

З тієї вічності,
що манить вогниками,
теплом і світиться
духовністю.
Пронизаний залежностями.
Випадки зіставлення —
нічого не має сенсу,
крім бажаного.
Спасіння.
Рука простягнута,
долоня відкрита.
Попелом посипано,
землею.
З тієї вічності
голосами загублених.
Ехо страшніше.
Ніч приречена,
липка.
Крім жаху —
холоду спустошення.
Ціна.
Запали свічку.
Віск гарячий.
Не озирайся.
За деревами ховається,
- твоя загибель.

Лев Крицький

Подобається

#639 в Різне
#60 в Поезія
#218 в Містика/Жахи

У тексті є: темна магія, прокляття, кохання

Відредаговано: 02.04.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись