Вірші

З тієї вічності, що манить вогниками

З тієї вічності,
що манить вогниками,
теплом і світиться
духовністю.  
Пронизаний залежностями.  
Випадки зіставлення —
нічого не має сенсу,
крім бажаного.  
Спасіння.
Рука простягнута,
долоня відкрита.
Попелом посипано,
землею.  
З тієї вічності
голосами загублених.
Ехо страшніше.  
Ніч приречена,
липка.
Крім жаху —
холоду спустошення.  
Ціна.  
Запали свічку.
Віск гарячий.
Не озирайся.  
За деревами ховається,
- твоя загибель.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше