Вірш

Вірш

Наточці не писалося - натхнення капризувало. Ну от що поробиш, якщо у голові - порожньо, а всі родичі віднедавна вголос називають тебе письменницею?
Он і баба Нуся вже телефонували двічі, просили п'ятдесят журналів.
- Навіщо так багато? - здивувалася Наточка.
Тринадцять - коліжанкам, по два у кожний дім на вулиці Грушевій (на ній баба Нуся мешкає) - сусідам, то вже сорок чотири,  п'ять - голові сільради (щоб знав, гад, яка у Нусі  внучка талановита-вся-в-бабу), і один - у сільську бібліотеку.
Наточка швиденько провела підрахунок ще раз - а таки п'ятдесят, ага.
Так що за журнал? - поцікавиться читач.
Невже ви досі не чули? 
Районний літературний журнал "Двокрапка" місяць тому надрукував на 18 - ій сторінці вірш Наточки Величини. Перший і єдиний.
Його Наточка натхненно сотворила у хвилину солодкої слабкості, коли чорнявий і симпатичний кур'єр доставки піци впевнено відчинив ногою двері офісу і загадково прицмокнув, уздрівши на рецепції Наточку.
Вірш був про любов - на все життя і до смерті.
Спочатку Наточка трішки соромилася своєї популярності. Потім звикла. А потім зрозуміла, що примарна тінь Пулітцерівської премії тане, як сніг в квітні, оскільки один вірш - то мало.
Треба ще.
Але натхнення не йшло.
Наточка зітхнула 
А потім, трішки зарум'янівши, озирнулася довкола чи ніхто не бачить, і тицьнула у chat GPT на екрані свого гаджета.

-Хочу написати вірша - несміливо заявила Наточка chatу і зітхнула з полегшенням, коли прочитала відповідь:

-Прекрасне рішення! Поезія - це спосіб любити, відчувати, розуміти, знаходити відповіді, переживати відчуття свободи.
Давай напишемо разом вірш. 
Яка тема?

Наточка розгублено кліпнула очима і ледь не сказала - " про чорнявого хлопця на байку із коробкою піци в руках"...
Його мужня постать в уяві Наточки постала так явно і так нестерпно, що Наточка несподівано для самої себе написала Chatу:

-Як звабити незнайомця?

Chat не думав й секунди - відповідь була інформативною:

-Життєве запитання! Є багато способів почати флірт із незнайомцем, але головне правило - усе має бути добровільно... - прочитала Наточка і одразу уявила голого, зв'язаного скотчем чорнявого кур'єра... Перемащені кетчупом губи, крихти піци, що застрягли у жорстких завитках на мужніх чоловічих грудях...  Продірявлене кружальце ковбаси на пиптику соска і солодкі перлини кукурудзи, розсипані на мілині плаского атлетичного живота... А потім жіноча рука - Наточкіна рука - з тонкими доглянутими пальцями впевнено, але обережно виймає золотисту кукурудзинку, що закотилася просто до кратера жаданого пупка...
О, це було так мммммм... Картинку псував лише один момент - Наточкін манікюр тритижневої давності.
Наточка здригнулася і нервуючи пригадала: її майстер Віолетта поїхала у відпустку, з манікюром  найближчим часом "не світить", тим паче Віолетта робила для Наточки суттєву знижку...

-Розцінки на манікюр гель-лак - рішуче друканула Наточка в телефоні.

Chat на секунду задумався, в тоді видав:

-Прекрасне запитання! 

Далі слідували чітки цифри та пояснення.
Та найбільше Наточку втішила остання пропозиція :

-Якщо хочеш, можу підшукати середні ціни конкретно по місту, щоб мати орієнтир локально...

За пів-години Наточка рухалась у південно-східному напрямку до перукарні "Поезія", де розцінки на манікюр гель-лак з дизайном "френч" були найприємніші)
В голові її крутився перший рядок нового вірша :

Торкнись мене шматочком піцци -
хай загойдається Париж...