***
Може і колись я буду засинати у обіймах інших
І буду може танцювати під дощем
Та і любитимуть мене певно сильніше
І знову я відчую в серці щем
По-справжньому можливо буду я щаслива
Ніколи не впечуся цим вогнем
І може стану я для когось особлива
І навіть вже тоді як буду сива
У тиші проживати всі ці дні
Лиш пам'ятатиму що в пам'яті лишила
Всі спогади що серце дорогі.
***
Подумай тільки
Інша засинатиме в його обіймах,
І в інших спатимеш на грудях ти,
Він говоритиме яка вона красива,
І чутимеш від інших це ж саме ти.
***
Ніч. Зорі. Сльози в подушку,
Як відпустити цю біль,
Спогади в голову б'ють аж в макушку
Як же нестримно щемить.
Хочеться просто пустити, йти далі
Жити щасливе життя
І залишити невдалі,
Мрії свого майбуття.
***
Коли люди йдуть від людей,
Лишають вони рани глибокі,
І кажуть що з часом пройде, загоїться все,
Та час не лікує не гоїть,
Він ранить ще дужче пече,
Лишає лиш шрами картаві,
Які не загояться вже.
***
Забути "його" певно не зможу,
Та з часом затихне ця біль,
Нехай не забуду його я ніколи,
Ти рани не будуть пекти.
***
Я вірю в те що наша зустріч була не випадкова,
і ще зустрінемо багато сніжних зим,
і ще дивитимешся поглядом казковим
яким поглянув як прийшов в мій дім.
Я вірю в те що наша зустріч була не випадкова,
і ще триматимеш мене за руку через років сім,
і скажеш мені знову "в тобі я своє щастя розгледів".
Відредаговано: 05.07.2025