Вірш

- 5 - Самотність

Коли за крик — лиш тиша глуха,
Що в серці лунає болючим відлунням,
Вона непомітна, мов тінь потайна,
Й поволі вбиває холодним забуттям.

Коли вже очі давно не плачуть,
І погляд блукає у сірій імлі,
Душа ще кричить — та ніхто не побачить,
Як тоне людина у власній пітьмі.

11.04.2026р.
0




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше