Дев'яності

Дев'яності

Альона їде в Стамбул по джинси.
Марина їде до Польщі по жуйки.
Цигарки везуть з Греції, з Афін.
А з Німеччини пиво та алкоголь.

Гроші майже нічого не коштують.
Хто, що винен, записують в зошити.
Артур курить LM та червону Magnu.
Бо працює на ринку його рідна мама.

Олена одягнена в Піраміди та Бойзи.
Вона крута. В неї фірмовий є пояс.
Подарунок від хлопця. Крутого "ковбоя"
Він десь по комерції, різні "кидкі".
Сауни, "Мерси". Шукають братки.

Вчитель зі школи торгує на ринку.
Хтось по вокзалам збирає пляшки.
Хтось на дорозі стоїть у ночі
Всі виживають. Кричи не кричи

Крутиться світ. Треба пити та їсти.
В когось у хаті голодні є діти.
Старенькі батьки, або дівчина Оля.
Треба крутитись. Така була доля..

Р. С. 
Альона у Швеції. Десь. Заміжня.
Марина у Греції. Теж не сама.
Олена в Угорщині. Оля у Штатах.
Хто тут залишился краще спитайте.....

Дев'яності

Ми слухали кренберіз та ноу дабт 
На казантіпі танцювали з тобою на пару.
Читали реп, курили кемел.
Де ти зараз ? Є одна тема.
В яких краях чи за яким морем?
Ти зараз, де ти. Дискотека в школі.
Танці на двох. Суровий лютий.
Пісні всі ті хіба забути?
 

То літо

Пам'ятайєш літо.
Турбаза.
Ми ще такі діти.
Слухаємо "Dr. Albana"
Танцюємо під Ітс май Лайф,
Savage - Dont cray to nay.
Ти чогось плачеш
Під Scorpions.
Погані спогади.
"Тайм" чи "Холідей".
От наче вчора
Ти і я.
Літній вечір.
Сонце схід.
І ми танцюєм найкращий хіт 
Цього літа.
Ми діти.
Але ті очі напроти.
Повернутися в ті часи?
Ні. 
Хай все буде як є.
Та я пам'ятаю все.

ДРУГУ АРНОЛЬДУ

Мій друг, Арнольде, я тебе пам'ятаю.
Тебе, звичайно, не забув.
І нехай летять так швидко роки
І нехай змінюється весь світ.

Ось був час, були люди,
Кого запам'ятав назавжди!
"Артем", "Бульварний", "Двадцятий".
То були наші часи!

Друзі та пиво, сигарети.
"ЛМ" курили ми та "Бонд".
Ми не тримали пістолети,
але любили свій "Артем".

Були часи. "Веселі" дуже.
Там багато всякого. На жаль,
адже пройшла молодість.
Серйозно.
Ну, ми залишилися ті самі!

Тебе я пам'ятаю і сумую
за тими веселими теплими днями.
Як ми каталися трамваями.
Бульварний наш та наш вокзал.

Все було раніше. Наш час.
Я не забув. Про нас кіно
Час знімати. Але хто зуміє
Зіграти. Кому дано?

Чи не повториться більше, знаю.
Та й не треба. Та й нехай.
Тебе з любов'ю згадую.
І є трохи там і сум.

Але хіба ми, коли плакали?
Сміялися крізь біду та бруд.
Ми все одно друзів трималися.
Ось я пам'ятаю, як зараз.

І нехай летять рік і час.
Але були люди – це ми!
Друзі добре дуже мало.
Про нас часто мені знятися сни!