Сім, сімнадцять, двадцять п'ять,
Три сімірки у рядок.
Два, дванадцять, двадцять три —
Страхопудало, умри!
Куб, квадрат, трикутник.
Далі:
Лист паперу — пустота.
Сонях сонце доганяє,
Місяць тихо виглядає.
Стало чути крик сови:
Три, сімнадцять, двадцять три.
Вітер дмуха, лист пустий
Залітає до сови.
Дику птаху налякав,
Заскочив хтось у підвал.
У підвалі дуже темно,
Крики чути — все даремно.
Хоч кричи, хоч не кричи,
Ти загинеш тут вночі.
Сонце місяць виганяє,
Місяць спати вже лягає,
В життя двері закриває,
Тихо каву допиває.
Ранок світлий, свіжий.
Двадцять п'ятий.
Відредаговано: 24.12.2024