Вечірня зупинка, свіже повітря.
Бабуся продає полуницю,
хтось — вишню, черешню.
Вже літо.
Вітер ласкає зелені дерева,
квіти яскраві.
Всі з роботи поспішають,
аби пройтися вечором літнім
з мамою, дружиною або дитиною.
А може, із хлопцем строкатим.
Сонце заходить,
усмішки сяють,
наче зими не було,
не було ні втрат і ні сліз,
наче у всіх є майбутнє,
наче всі будемо жити,
наче будемо завжди любити,
наче літо нескінченне,
як і вечір.
А от і тролейбус.
Відредаговано: 24.12.2024