Він не питав:
— Тобі потрібна допомога?
Підходив — і допомагав.
Він не казав:
— А точно в нас одна дорога?
Лиш мовчки слідував слідам.
Був поряд, коли так боліло.
Незгідна, бунтівна душа
Страждала — так їй говорило,
Що долею не вона була.
Він не сміявся з невдачі
І в тиші слухав до кінця
Її душевні оті муки —
Історії того синця.
Він ніби з нею і не грався,
Та все ж "люблю" не говорив.
Він ніби їй не піддавався —
Та лиш про неї говорив.
20.12.24
Відредаговано: 15.11.2024