Прощення

Прости мені. 

Пробач, що я так боязлива.

Я не змогла сказать тобі,

Що я закохана у твої очі,

Які мов небо пасмурне, в грозові дні.

Я часто дивлюся на тебе.

На те, як милий ти,  коли...

Глядиш у очі її карі

Вони  у мене теж такі,

Але не суждено мені, 

Бути заміной замість неї.

І часто думаю я в такі дні.

Чому ж ти дивишся у мої очі

Які так схожі на її

І коли ж розум проясняється у мене 

Я розумію, кожен раз,

Ти згадуєш, як дивишся на мене, 

Лише про неї вона у твоїм серці, так.

А я, я просто буду день за днем,

Шукати схожого на тебе .

Прости мені,

За те, що я чекати буду лиш на тебе.

Прости, за те що у душі лиш страх,

За те що я так часто думаю про тебе.

Прости що не скажу про це я просто так.

Пробач, що я скажу "це просто гра така у мене".

Пробач, що не побігла за тобою,

Як близько був до мене ти.

Пробач, що я зросла і не сказав ні слова,

Звернула вбік і все пустила в самотік. 

Ти лише знай, 

Я так хотіла обійняти,

Уперше і в останнє за життя, 

Тебе.

Тебе я рідко вже побачу.

Але я розумію, ти знайшов своє.

Пішов далеко, і куди не знаю.

Та в сні моїм все протилежне ,

Ти моє.

Та знаю я, що дружбу нашу,

Тримає лише біль моя.

Прости що в болі цій вини своєї я не бачу,

І все ж кажу що винна в ній любов твоя.

Та проти неї я ніщо не зроблю.

Бо розумію я, що любиш ти її,

А я продовжу поглядати в твої очі 

Мов зелень розпускається в грозові дні

Та знаю я що так не суждено мені.

Бути заміной замість неї

І часто думаю я в такі дні,

Прости мені, що хочу потонути 

В твоїх очах, 

Що наче небо пасмурне в грозові дні