Вірші

Зайчик і бобер

Стрибав зайчик спозаранку,

Як піднявся на світанку.

Шмигав лісом цілий день,

Бо знайшов веселий пень.

 

Хто ж це дерево попер,

Ну, напевно, той бобер,

Що будує дивне щось,

Або, інший іще хтось.

 

До бобра нині піду

Розкажу про це йому.

Що ж собі він дозволяє?

Що дерева забирає!

 

А бобра не було вдома,

Зайчика ж здолала втома

І приліг він у бобра,

Де була в бобра нора.

 

Як прийшов уже бобер,

Що, ніби, дерево попер,

То не став галасувати

З нори своєї проганяти.

 

Розбудило сонце зранку

Засвітило на світанку,

Зайчик встав і поганьбився,

Пішов додому, не барився.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше