Вірші
Я мандрівник душевними лугами
Я мандрівник душевними лугами.
Чого ще більше бажати від життя?
Коли в мені вже зацвітуть садами
Усі чесноти, що й не знаю я.
Я мандрівник, хоч не мандрую всюди,
Там де була і не була людська нога.
Бо тимчасово на землі всі люди,
Яких вже знаю й не пізнаю я.
Я мандрівник, Бог цьому свідок,
Бо справжня батьківщина - Небеса.
На Небі відчинить хоча б одвірок,
На землі мріє ледь не кожная душа.
Я мандрівник, прийшов і колись піду,
В душі я берегтиму кожну мить.
Піднімусь над гріхом, чи знову зійду?
До ласки Божої, чи зможу я дожить?
Я мандрівник, але я вірю в вічне,
Що всіх, усе ж, чекає вічнеє життя.
Але ж у всіх життя є досить спішне,
Чи встигнуть люди, чи встигну з ними я?
Я мандрівник, знайду таких же,
Що тільки мандрували на землі.
І буду вчитися від них же,
Куди і як би мали прямувати всі.
Я мандрівник душевними лугами.
Чого ще більше бажати від життя?
Коли в мені вже зацвітуть садами
Усі чесноти, що й не знаю я.
Відредаговано: 06.10.2023
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
