Вірші
Моїм дітям заповіт
Через роки і покоління,
Звертаючись до вас у сні,
Чи я знайду благословіння,
Щоб ви молилися в душі?
За мене і за вашу матір,
Чи буде хтось сльозу пускать,
Нехай і так, та вас молитись
Не буде вже кому навчать.
Як я помру, то хто згадає
І в Церкві свічку покладе,
Якщо дитина і не знає,
Як йти до Церкви, стати де?
Не буде вже сонце світити.
Сира земля прийме мене,
Захочете тоді молитись,
Але не знатимете де.
Помер вже той, хто міг навчити,
Що все казав: "До Церкви йди!"
Але до Церкви не ходили,
То що ж тепер, пішли не ви.
Чужі за мене помолились,
Просили прощення мені,
А що свої, геть забарились,
Втекли у роздуми свої.
Гірко не плачте, діти любі,
Не дайте смутку вас знайти,
А ліпше б ви за нас молились,
Щоб в благодаті нам піти.
Але чи чують вже нас діти,
Коли ми вже від них пішли,
Якщо не слухались раніше,
Чи знають, як в Церкву піти?
Відредаговано: 06.10.2023
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
