Вірші

Мене лякає

Вірш написано від імені середньовічного інквизитора. Людям з чутливою психікою читати не раджу.

Мене лякає, злить,
Коли здираю шкіру,
З дівчат та юнаків,
А ті чекають мить,
Коли помруть за віру,
Й мовчать до дрижаків.

Ненавиджу цей дух:
Німий, похмурий демон
В знесилених очах
Крізь кожен їхній рух,
І погляд, повний щему,
Вселяє в мене жах.

Зламав я сотні спин,
Закинув їх на диби
З прокльоном на вустах.
Свободу дай лиш їм —
Плаский наш світ вони би
Підняли з черепах!

Словами всіх обпік
У натовпі фанатик:
«Не бійтесь! Не мовчіть!
І не відходьте вбік,
Бо це лише початок,
І ваша прийде мить!»

Мене бентежить те,
Що дух його зі сталі...
Це навіть не метал:
Алмаз, що там росте,
Не тільки не зламали —
Він ще твердішим став!

Чому ж він, не збагну,
Не побоявся ката,
І каятись не став?
Не сів би і в тюрму,
Якби надумав здати,
Когось, кого впізнав.

Мене лякають ті,
Хто не бояться смерті,
Кладуть життя на кін.
Чи ду́рні, чи святі,
Чи до смішного вперті,
Чи просто хочуть змін.

Подобається

#4355 в Різне
#1109 в Поезія

Відредаговано: 02.12.2025