Вірші

Задуха

На стендах шпалери,
Кондиціонери,
Столи та торшери,
І шафа знайшлась,

Фіалки в вазонах,
Штани по фасонах,
Та в цих павільйонах
Задуха якась.

Купують товари
І сім'ї, і пари:
Проходи-бульвари
Картаті від них.

Життя тут буяє,
І музика грає,
Та кисню немає:
Вдихнути не зміг.

Ремарки несхвальні
Про колір вітальні:
Він хоче, принаймні,
Щоб це був не беж.

Вона ж хоче ружі...
Такому подружжю
Всі інші байдужі —
Мені вони теж.

Обновка на мамі:
Вона у нестямі!
Дитина в піжамі
Притихла на мить:

Слідкує впівока,
Як статна, висока
Матуся-сорока
Про щось гомонить.

У дами тривога:
Нерівна підлога.
"Цементу, небого,
Залий до пуття!" —

Сказав інстинктивно,
Й продовжив: "Людино,
Чому ж ти так дивно
Марнуєш життя?"

Живуть в целофані,
В обгортці, в обмані,
В прекрасному стані,
Хоч кисню тут нич.

Бо мають, блаженні,
Мутацію генів.
Хоч вирви легені,
Візьми та позич...

Я їх не врятую.
Повітря бракує...
Застиг у кутку я
І горло деру:

"Чи справді такий ти:
Як шибку відкрити
То будеш просити
Заткати діру?"

Подобається

#4351 в Різне
#1108 в Поезія

Відредаговано: 02.12.2025