Вірші
Ми, українці (написано 2012 р., вже не актуально)
Ми, українці, часто скаржимось на долю,
На щастя вкрадене, на наш камінний хрест,
На ляхів, москалів, татар сваволю,
На катування, голод та неволю,
Лиш у піснях являючи протест.
Ми три століття животіли у кайданках,
І майже звикли вже до панського кнута,
Та серп із молотом роздерли нас, як лантух,
Та згодом хижий звір із заходу на танках,
І знову Колима, і вічна мерзлота...
Настав щасливий час, подохла гідра!
Нам волю-неньку під порога піднесли,
І наш народ без особливих витрат,
Не втративши крівці ні мілілітра,
Одержав те, до чого ще не доросли...
Ми, українці, ночували на майдані,
За владу чесну, справжнню та нову!
Були ми грізні, сильні, нездоланні...
А нами обрані, немовби пси останні
Погризлись за бунчук та булаву.
І ці нездари, користуючись моментом,
Пихато здершись на гранітний п"єдестал,
Із нашим балакучим президентом
Під величезним та гротескним монументом,
Відкрили черговий меморіал.
Закінчились нікчемні намагання
Самим собі господярями буть.
Мабуть занадто ми ліниві, неслухняні,
Тому нам ліпше йти у каравані
Туди, куди погоничі ведуть.
Відредаговано: 28.08.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
