Вірші

Нації не гинуть від інфаркту

Нації не гинуть від інфаркту
Їм спочатку відбирає мову,
Кожній мамі час від часу варто
Заспівати дітям колискову.

Ми тепер, як кобри, двуязикі
Їм обом у горлі нашім тісно,
І язик, могутній та великий,
Задушив у серці рідну пісню!

Нам не треба армій та спецназу
Ми здамось без бою та без бурі,
Із гармат не стрельнувши ні разу
Розчинившись у чужій культурі.

Нам властивий суржик у розмові,
В серці, почуттях та вечорами
Так нечасто рідні колискові
Чують діти на колінах мами.

Справжню мову чутно лиш на сцені,
Досконалу, ніби давньогрецька.
А народ балакає по фені,
Йому пофіг мішура мистецька!

Раз на рік одягнем вишиванки,
Вип'єм за здоров'я України
І лунають радісні співанки
На уламках мовної руїни...

Нації не гинуть від інфаркту
Їм спочатку відбирає мову,
Нашим дітям пам'ятати варто,
Материну рідну колискову.

2008 р.

Подобається

#2388 в Різне
#608 в Поезія

Відредаговано: 28.08.2024