У темній хатині під світлом свічі ,
Сьогодні прокинуся пізно вночі .
Натягну холодну кофтину
Й тихенько підійду до тину .
Сьогодні не чутно, ні постріл в горі ,
Ні Хімарса нашу атаку ,
Але за злощасною тишею снів
Згадаю я пісню бараку .
Там сиро було й не було печі
Всі тихо сиділи мов миші в норі .
Маленька дівчина з русявим волоссям ,
Такая стійка мов тая гора !
Стрибала зі звуку на звук стоголоссям .
Хоч мокро було і гроза не вщухала ,
Дівчина своєї все пісні співала .
Маленький хлопчина дивлячись пильно ,
З сумними очима й тримаючи сильно -
Різьбив якесь слово ножем на корі .
Всім байдуже було хто то і де ,
Раділи хвилину що хоч живе !
Не вижив ніхто . Лиш я один .
Спромігся доповзти під кривий тин
А потім і наші вже й підтягнулись
Спитали: Живий ?
Хитнув головою ...
Скрегочу зубами від болю ,
Не від снаряду ... душевного болю :
Поранили мою маленькую волю ...
Відредаговано: 19.10.2022