І знову снишся ти мені,
Встаю і згадую крізь сльози.
Твої вірші смішні й пусті,
Як говорив словами з прози.
Чи я кохаю ще? Та мабуть ні!
Перейшли вже дощі і грози,
Забула навіть дні палкі.
І паузи усі та фрази,
Прогулянки й розмови довгі.
По телефону ні про що,
Приємно було чути голос.
І просто знати що ти поруч.
Та й що, що відстань?
-Не важливо, ти поруч завжди,
Навіть якщо ні...
Все ніби дійсно знову забувалось,
Так думала лиш я собі.
Коли я знову тебе бачу,
Душа моя до тебе плаче.
І сльози, й спогади все разом,
Якщо кохаєш, то не забуваєш....
Відредаговано: 19.05.2021