Зрада
Котра година, я не сплю,
Котрий вже день, місяць, рік,
Крізь тугу, обіймаю пустоту,
Крізь холод, думки зупиняють потік.
Зрада - болюча до крові,
Ножем, душу розпинає,
Скажи, що ж ти, наробила?
Спопеливши мої крила.
Не живу, а інсную, в світі,
Де ще недавно, була щаслива,
У пам'яті рахую миті,
Де була твоя, моя душа безкрила.
Я помираю без спокою,
Яким серце зігрив ти,
Й омиваю чистою сльозою,
Спогади, цілунки, квіти.
Я любила, твої очі,
Що світили, як маяк,
Які ховали наші ночі,
Серед вулиць і принад.
Сумую й від туги гину,
Бо кохаю, без прикрас,
Серцем, я до тебе лину,
Дорогоцінний мій алмаз.
14 листопада 2026 р.