Вірші

Листопад

Він закохав її у себе,

Підступно маніпулюючи,

І тепер їй дико зле,

Вірно сумуючи,

 

Галантний та черствий,

Вдале поєднання,

Шалений та крутий,

Це містика - це кохання.

 

У листопаді, юнака ще жила,

Звіра підступного не знаючи,

А грудень, приніс ножа,

Під коханого, лиходія маскуючи.

 

Довіра, річ не нова,

Але для слова, не вічна,

Ти, ранив гостріше меча,

О, любове, її споконвічна.

 

Інтриги це твоє єство,

За якими панує пастка,

Ти, не герой, а справжнє ярмо,

Якому вона нажаль підвладна.

 

Туга серпанком, роз'їдає очі,

Які ревуть навзрив щоночі,

Серце ніколи не зможе простити,

Того кого щиро зуміло полюбити.

 

7.11.25 р.

 

 

 

 

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше