Поруч з тобою.
Так я кажу, що я щаслива,
Але у словах своїх я брехлива,
Бо душа моя плаче від болю,
Вона ще жива й хоче на волю.
Помилкою стали чужі переконання,
Які перетворили життя на страждання,
А я? А я, лише хочу бути,
Й справжнє щастя знов відчути.
Так я брешу, що все в порядку,
Що я весела й що роблю зарядку,
Що живу так, як і хотіла
Й що до чужого горя я збайдужіла ...
Черствою стала про людське око,
Й назустріч не зроблю я кроку...
Та ні, я ж брешу, не вір, не слухай,
Ти мій коханий лір, у серце знову постукай...
Минає горе й заживають рани,
А хтось не читає любовні романи,
Бо в них правди не має, та й не буде
І лише час, нас з тобою розсуде,
Я б воліла ніколи не забути,
Твого голосу ніжні звуки,
Я буду завжи пам'ятати,
Як це по справжньому щиро кохати
Якщо правду сердечну хочете знати,
Не смійте кохання брехнею топтати,
Усе мине, затягнуться рани,
А ти, ночами читатимеш мої романи,
Десь в глибині розпач розїсть тобі серце,
Бо ти кохав, можливо не вперше,
Але для мене все було по новому,
Бо я відчувала твою тривогу,
А зараз мені залишились вірші,
Де ти, завжди на першому місці,
Де я кохатиму, й молитиму Бога,
Щоб щасливою була наша дорога ...
04.10.20 р.Б.
#Карантинне
#РукописиНеГорять