Осінь (2020)
У природи не має поганої погоди,
Бо ж зливи й град, це метод нагороди,
Яким вона нас вчить цінувати головне,
Й те, що з плином часу, біль теж мине.
Все минає, роки йдуть у осінь,
А на небокраї, виблискується моя тінь,
І ти, не знаєш, чи вітер змін радість приносить,
Чи може черговий оберемок марних мрій ...
Спогади, вони, як кобра:
Підступна, але інколи дуже добра,
Щодня у пам'яті живуть,
Щомиті серце на шматки рвуть.
Була любов, а не стало нічого,
Були ми, а тепер я сама,
Знаєш, краще б я не любила нікого,
Краще я б не була твоя.
Але казок про війну та мир,
Я не буду більше писати,
Бо слова, це лише сірий пил,
Я була твоя, тож треба було цінувати...
Хоча, словами ми всі вміємо кохати,
Але насправді вчинки важливіші за них.
Людині, головне душу не ошукати,
Бо це найважчий, непрощенний гріх!
#Карантинне
#РукописиНеГорять
16.09.2020 р.