Потрібний.
Слова, то біль, то твоя отрута,
А я не смію сказати стій,
Бо, Я ними до підлоги наче прикута,
Хоч ти, й не покидаєш моїх мрій,
У серці живе лише біль,
Бо ти, не мій і я твоя мука,
Що з острахом шукає свою тінь...
Тай вітер шепоче "Це вічна розлука".
Час, загоїть мої рани?
Ти ж обіцяв мені!
Й життя намалює нові гамми,
Ти, присягнув собі...
Але правда є гіркою,
Я все ще плачу за тобою,
Мої слова не є просто грою,
Я не володію більше собою,
Серця не має, не має й душі
Й я навіки писатиму сумні вірші,
Час не вилікує мої рани, ні,
Ти все ще потрібний мені...
#Карантинне
#РукописиНеГорять
22.07.2020 р.Б.