Вірші

Заснула.

От чудна, я людина тай годі,
Була якось заснула, на морозі,
А тепер згадала й всміхнулася,
Бо нарешті мрія моя тай збулася.

Щастя воно таке предвічне й тихе,
Що бува торкнеться й зникне,
А ти, не можеш вгадати,
Чи ще воно прийде до кімнати,

Стою, милуюся грозою,
А серце, десь далеко, там з тобою,
А я все ще за звичкою стиха плачу,
Бо не знаю, коли тебе побачу ...

Квінтесенція почуттів загубилася у місті,
Де ми колись читали, старовинні вісті,
Де дощ періщив без зупинки,
Я з вій твоїх здувала сльозинки...

Та щоб я про нас не сказала,
Любов вона жива, вона не зів'яла,
Хоч знову дощ ллє без зупинки,
Прошу, не лий з очей сльозинки...

10.07.2020 р.Б.
#Карантинне
#РукописиНеГорять

Подобається

#4551 в Різне
#929 в Дитяча література

Відредаговано: 08.12.2023