Вірші

Лабіринт ...

Перерости свої страхи,
хіба ж не фантастично?
Бо страх, це лише мурахи,
Що влетіли у життя статично.

Але ні, я знову задкую,
Бо не вірю у свої сили,
Але чого я так сумую,
Чуючи звуки душевної ліри?

Чужа душа, вона комета,
Що на мить пролітає повз,
А ти, лише монета,
Яка не змінює своїх поз.

Але все колись буває,
І ти, змінниш звичний ритм,
Бо твоє серце біль відчуває,
Проходячи крізь душі моєї лабіринт.

Все пройде, але кохання,
Додає сили жити,
Тож відкинь усі страждання,
Досить криваві сльози лити...

#Карантинне
#РукописиНеГорять

05.07.2020 р.Б.

Подобається

#4545 в Різне
#927 в Дитяча література

Відредаговано: 08.12.2023