Вірші

Небо ще ніколи не було таке прозоре?

Небо, ще ніколи не було таке прозоре,
Як тоді, у ту лютневу ніч,
Я подумала, "Він подарувати мені море",
А насправді, лише дим зі свіч...

Я так мріяла, що розділим горе,
Й обличчя сяяло мов кришталь,
А сьогодні? А сьогодні, ти світи моя зоре,
Бо за минулим мені зовсім не жаль.

Усе що було, то лише спомин,
Такий теплий... Хоча ні, черствий.
Усе бувай, я сідаю у човен,
А ти, не смій, сказати стій!

Минуло? Так, я кажу, що все минуло,
Але ж ти, вмієш читати між рядків?
Я не забуду, те що в серці моєму було,
Бо твої очі, світили, ясніше усіх зір ...

#Карантинне
#РукописиНеГорять
03.07.2020 р.Б.

Оксана Олійник

Подобається

#4548 в Різне
#929 в Дитяча література

У тексті є: кохання, природа, україна

Відредаговано: 08.12.2023

Додати до бібліотеки

Поскаржитись