Вірші

Піщані дюни

Піщані дюни...

Колись з пам'яті зітреться твоя усмішка,
І серце не кровитиме від ран,
Я вже не буду, "Моя мишка",
Й ти, не обіймеш мій стан...

Що з нами сталось, я не знаю,
Та й ніхто не знає, знаєш ти,
Але чому я досі сльози ковтаю?
Коли на світі більше не існує "Ми".

"Таке життя", скажуть люди,
А я стою посеред міста, німа,
Бо серце засипали піщані дюни,
І в душу прийшла вічна зима.

А може треба було мовчати,
Й просто вірити у нас,
Але душа так хотіла співати,
Що рознесла кохання в хлам.

Ні щастя, ні долі, лише каяття,
За те що розбила наші мрії,
Тепер життя вже навчило, я німа,
Омиваю сльозами вчорашні надії.

Я більше не вірю у щирість чужих слів,
Бо лише у душі бережу своє кохання,
Та і усі поради не варті нулів,
Адже всім начхати на наші страждання...

( #Карантинне )

#РукописиНеГорять
02.07.2020 р.

Подобається

#4551 в Різне
#929 в Дитяча література

Відредаговано: 08.12.2023