Вірші

Осінній етюд

Міняю життя, та залишаюсь собою,
Читаю казки, і милуюсь тобою,
Тою мрією одною, яка є зі мною,
Що наповнює серце своєю красою.

І нехай зів'яле листя покриє землю,
Але ти, знай щастя не піддасця вогню,
І Коли плакатимеш у темній кімнаті,
Ти, тонутимеш у минулій брехні...

А Осіння печаль, порахує твої вогнепальні рани,
І нікому не розкриє свої підступні обмани,
Бо, Для світу даруватиме кольоровий падолист,
І вітру дозволятиме бурхливий, тужливий свист.

09.11.2013 р.Б.

Оксана Олійник

Подобається

#4551 в Різне
#929 в Дитяча література

У тексті є: кохання, природа, україна

Відредаговано: 08.12.2023

Додати до бібліотеки

Поскаржитись