Ми не вічні пам’ятай,
Тож до мами завітай,
Розкажи де ти був,
І, що нового в світі чув.
Диво дивне, мамина любов,
До тебе прийде вона знов,
Ніжно й лагідно обійме,
Не важливо скільки часу ще пройде.
А ти, спіши любити цілий світ,
Ось дивись – це перший квіт,
Весна усе барвами вкрила,
І трішки дощем землю скропила.
Але у тебе не має часу,
І ти щось черстве, кладеш на вагу,
Брудні слова промовляєш,
Вони поранять і ти, – це знаєш.
Люба дитино ти схаменись!
І від злого сну іди проснись,
Мама для тебе одна на світі,
Нехай роки її будуть любов'ю зігріті.
07.05.2013 р.
Хоч на вірш надихнули, мої родичі, літературний герой вигаданий.