Крадій мрій...
Не має любові,
У пустослів'ї людей,
Які вибрали дорогу,
Не милу для твоїх очей.
А ти, дурненьке, сидиш І ридаєш,
Виниш, себе, за чужі гріхи,
Ех, янголятко, невже ти не знаєш,
Кожен втікає, перед приходом біди,
Бо нащо розумінням серце зігрити,
Коли осоружні цвітуть казки?!
А ти ж так хотіло - лише полюбити,
А тепер залишилось одне - кричи!
Біль не минає, ні за рік, а ні за десять,
Лише серце розбилось, одвічно м'яке,
Воно не бажало, амброзій одвічних,
Лише молило - не йти!
Час він не лікар,
О ні, це брехня,
Він крадій мрій не збутих,
Які яблуневим квітом не встигли зацвісти.
24.07.18. р.Б.
© Оксана Олійник.