Вірші

Сподівання

Сподівання

Тікати, але куди?
Кричати, але навіщо?
Кохати, але не тебе,
І жити, отак прозаїчно!

Вдавати, що ти - це Вав!
Читати, лише журнали,
Рвати, душу в хлам
Мовчати, вдихаючи аромат кави.

І думати, що час - вода,
І мріяти про диво!
Але не має більше каяття,
Бо біль мій дощем змило!

О я не черства -
це такі нюанси,
Комусь - білая фата,
А мені, романси!

Тримтіть думки, ви не єдині,
Ось надії, моя рука.
Й тепло, почнеться в середині!
Бо скоро нова весна!

Бо душа - вона жива!
Немов пелюстка на картині,
Яка з любов'ю промовля,
Ти прекрасна - нині!

Усе мина.
Сльози, біль, розчарування.
А завтрашня зима,
Краса, любов, сподівання.

5.09.17.

Оксана Олійник

Подобається

#4549 в Різне
#928 в Дитяча література

У тексті є: кохання, природа, україна

Відредаговано: 08.12.2023

Додати до бібліотеки

Поскаржитись