****
Коли слова безсилі, напівдорозі зникли,
І тільки очі знають, чого тремтить рука.
Бо я прощатись маю, з Тобою, та не в силі
Тебе тримає серце, так міцно й не пуска.
Нема мене у Тобі, а може, і не було...
А може то уява придумала мости,
І щось душа кричала, та я її не чула,
Бо пошепки благала у Тебе "відпусти"...
Віддай мені її, заховану від мене,
Долоньками зігрій та в руки простягни,
Мою любов сліпу, моє дитя шалене,
Та йди собі у світ...і не приходь у сни...
©️ Ірина Дерпак
Відредаговано: 30.04.2023