Весна, а на душі журба
По мирнім дням, що у війні в полоні.
В журбі над річкою й верба
Схилила свої гілки у поклоні.
При небі чистому гримить :
Щодня по місту б'ють ворожі КАБи.
Безпомічність в грудях щемить :
Що над людьми творять "брати"-кацапи.
Журба від дум за козаків,
Що нас своїм життям від них рятують.
Журба за наших малюків,
Що матері у сховищах годують.
Як носить нелюдей земля
В дуже тендітному без цього світі.
Наші занедбані поля
ОбстрІлами ворожими пориті.
Журба за всіх росте щодня.
Весна відродженням на неї вплине.
Дожити б всім до того дня,
Коли ворожа зграя звідси схлине.
Відредаговано: 15.04.2026