Поряд пройшла, і досі ще така чарівна,
Одна з коляскою, - мабуть, онук.
Не подивилася, колись моя, царівна...
Під листопад у парку спить малюк.
Ти знову, осінь, мене сколихнула.
Приємні спогади минулого життя.
Навіщо, осінь, нас ти зіштовхнула.
Хай далі все іде, як є, без вороття.
А скільки спогадів ця зустріч нагадала.
Залишилось - таки приємне у душі.
Мабуть, на краще, що ти мене не впізнала,
Бо ми давно з тобою вже чужі.
Ти знову, осінь, мене сколихнула.
Приємні спогади минулого життя.
Навіщо, осінь, нас ти зіштовхнула.
Хай далі все іде, як є, без вороття.
Відредаговано: 17.12.2025